Ой не куй, зозуле, да й по діброві,
Да й не збуди мене, иолодо(ї).
Бо я й молодая да й не гуляла,
Бо мене матінка й не пуска(ла).
Бо мене й матінка да й не пускала -
У новій коморі зачиня(ла).
У новій коморі да й зачиняла,
Золотим замочком замика(ла).
Золотим замочком да й замикала,
Шовковим шнурочком зав`яза(ла).
Ой посидь же, доню, да й у темниці,
Поки й розійдуться вечорни(ці).
Поки й розійдуться да й вечорниці,
Поки ляжуть спати чарівни(ці).
Пусти ж мене мамо да й погуляти,
Бо вже чарівниці лягли спа(ти).
Тільки мій миленький по двору ходить,
Вороного коня за повід во(дить).
* * *
Ой летіли гуси да садом-рядом,
Да й крикнули гуси й усі раз(ом).
Ой на морі утка да купалася,
А я свого батька й кохала(ся).
А я свого батька да й кохалася,
Й у чужій люди й попала(ся).
Що з ранку до ночі да й у роботі,
Вже ж моя головка й у клопо(ті).
Ой лягла я спати да й(і) заснула,
Й увійшла свекруха - я й не чу(ла).
Що свекорко каже: да збудім її,
А свекруха й каже: згубім ї(ї).
Що свекорко каже: да молодая,
А свекруха й каже: не така(я).
Що свекорко каже: да гріх нам буде,
А свекруха й каже: друга бу(де).
