1.У містечку Богуславку Коньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. (2)
2.Їхав донець пан Коньовський та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував.
3.А молода Бондарівна одважная була,
Одвернула білу ручку та й у морду дала.
4.- Ой не годен, пан Коньовський, мене цілувати,
Тільки годен, пан Коньовський, мене роззувати. (2)
5.Ой шепнули добрі люди Бондарвні тихо:
- Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо.
6.Ой тікала Бондарівна помежи крамниці,
Прицілився пан Коньовський, стрельнув із рушниці.
7.Ой вдарився старий Бондар об стол головою:
- Доню ж моя молоденька, пропав я з тобою. (2)
8.Ой сказав же пан Коньовський труну збудувати,
Молодую Бондарівну гарно поховати. (2)
