1.Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Ой чия ж дівчина розпустила коси?
2.Коси розпустила, на плечі пустила,
Ні з ким не гуляла, а придбала сина.
3.Виряджала мати сина у солдати,
Молоду невістку - в поле жито жати:
4.- Іди ти, невістко, в поле жито жати:
Та й не повертайся до моєї хати.
5.Жала вона, жала, жала, вижинала,
Поки серед поля тополею стала.
6.Прийшов син до хати: - Здрастуй, рідна мати,
Що то за тополя стоїть серед поля?
7.Первий раз ударив, вона похилилась,
Бери топор в руки, , рубай тополину.
8.Первий раз ударив, вона похилилась,
Другий раз ударив, вона попросилась:
9.- Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
А вверху у листі спить твоя дитина.
10.Бросив козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цілував дитину.
11.- Мати ж моя, мати. що ж ти наробила?
Тиж мене з сім`єю навік розлучила.
