1.Ой віддала мати дочку у чужую стороночку,
А як віддала, то й наказувала, щоб я в гостях не бувала. (2)
2.А дочка не стерпіла та й додоу полетіла,
Перекинулася сивою зозулькою, в вишневому саду сіла. (2)
3.- Бери, синку, рушницю та й застрели зозулицю,
Най вона не плаче, най вона не кує, мого серденька не (псує). (2)
4.Як взяв братік рушниц та й застрели зозулицю,
Упала зозуля, почала кувати: - Ти мій брат, ти моя мати. (2)
5.Стала мати на порозі, обілляли дрібні сльози:
- Не стріляй же пташку, не стріляй же, сину, бо уб`єш мою дитину. (2)
