1.Косарі косять, вітер повіває,
Шовкова трава на покіс лягає. (2)
2.Ти в мене косив, я в тебе громадила,
Ти ж мене любив, я ж тебе принадила. (2)
3.Ти ж мене любив, як мати дитину.
Тепер залишив, як в полі билину. (2)
4.В полі билина, вітер нею колише,
Той дурний буде, що любив та й лише. (2)
5.Козак молодий на весіллячко просе,
Дівчина його над дитям голосе. (2)
6.- Дівчино моя, ти ж моє сіре зілля,
Не брав я тебе, просю на весілля. (2)
7.- Не проси мене, проси свого роду,
Щоб ти женився щомісяця й году. (2)
8. Щоб ти женився та з нею не нажився,
Щоб до вечора на лавку ложився. (2)
