Мире лукавий, скорбми ісполненний !
Коль ти нетвердий, коль несовершенний !
Коль суть не благі твої злі утіхи,
Коль суть плачевни
Двічі
Радості і сміхи.
Коль неспокійни твої честь, богатство,
Вітр, дим, нічтоже все, непостоянство.
Росте в один час, в другий погибає,
Днесь на престолі -
Двічі
Завтра низпадає.
Похоті смислу зріти препятствують.
Ін собирають, ін же наслідствують.
Куди не глянеш - всяк в мирі гордиться.
Мнят же багаті,
Двічі
Што смерть ї боїться.
Єдина убо мисль бідним да будет,
Як Судія в той день страшний прибудет !
Каждого спросят там вскорі одвіта -
Пошто теряли
Двічі
Всує наші літа !
