Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла червоніла.

Текла, текла, та й висохла,

Степи зеленіють;

Діди лежать, а над ними

Могили синіють.

Та що з того, що високі ?

Ніхто їх не знає,

Ніхто щиро не заплаче,

Ніхто не згадає.

Тільки вітер тихесенько

Повіє над ними,

Тільки роси ранесенько

Сльозами дрібними

Їх умиють.Зійде сонце,

Осушить, пригріє.

А онуки ? Їм байдуже,

Панам жито сіють.

Пісенний вінок [Текст] : Українські народні пісні з нотами / упор. А.Я. Михалко. — Вид. 3-є, допов. — К. : Криниця, 2009. — 688с.

• ББК // Мистецтвознавство