" За що мене, як росла я,

Люди не любили ?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили ?

За що ж вони тепер мене

В палатах вітають,

Царівною називають,

Очей не спускають

За мого цвіту ? Дивуються,

Не знають, де діти !

Скажи мені, мій братику,

Королевий Цвіте!"

"Я не знаю, моя сестро".

І Цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно-рожеву,

До білого пониклого

Личенька Лілеї.

І заплакала Лілея

Росою-сльозою...

Молодого, короткого

Не дали дожити

Люде віку. Я умерла

Зимою під тином,

А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг, білим !

Аж гай звеселила,

Зимою люде... Боже мій !

В хату не пустили.

А весною, мов надиво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю-снігоцвітом;

І я процвітати

Стала в гаї, і в теплиці,

І в білих палатах.

Скажи ж мені, мій братику,

Королевий Цвіте,

Нащо мене Бог поставив

Цвітом на сім світі ?

Щоб людей я веселила,

Тих самих, що вбили

Мене й матір ?.. Милосердний

Святий Боже милий !

І заплакала Лілея,

А Цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно-рожеву

На білеє пониклеє

Личенько Лілеї.

Пісенний вінок [Текст] : Українські народні пісні з нотами / упор. А.Я. Михалко. — Вид. 3-є, допов. — К. : Криниця, 2009. — 688с.

• ББК // Мистецтвознавство