Понад полем іде,
Не покоси кладе,
Не покоси кладе - гори.
Стогне земля, стогне море,
Двічі
Стогне та гуде!
Косаря уночі
Зустрічають сичі.
Тне косар, не спочіває
Й ні на кого не вважає,
Двічі
Хоч і не проси.
Не благай, не проси,
Не клепає коси;
Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить
Двічі
Усе, що даси.
Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.
Приспівує старий, косить,
Кладе горами покоси,
Двічі
Не мина й царя.
