Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

На калині одиноке

Гніздечко гойдає,-

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає.

Згадай лихо, та й байдуже...

Минулось... пропало...

Згадай добре, - серце в`яне:

Чому не осталось?

Отож гляну та згадаю:

Було як смеркає,

Защебече на калині -

Ніхто не минає.

Чи багатий, кого доля,

Як мати дитину.

Убирає, доглядає, -

Не мине калину.

Чи сирота, що до світа

Встає працювати,

Опиниться, послухає;

Мов батько та мати

Розпитують, розмовляють

Серце б`ється, любо...

І світ Божий як великдень,

І люди, як люди.

Чи дівчина, що милого

Щодень виглядає,

В`яне, сохне сиротою,

Де дітись, не знає.

Піде на шлях подивитись,

Поплакати в лози, -

Защебече соловейко, -

Сохнуть дрібні сльози.

Послухає, усміхнеться,

Піде темним гаєм...

Ніби з милим розмовляла...

А він, знай, співає.

Пісенний вінок [Текст] : Українські народні пісні з нотами / упор. А.Я. Михалко. — Вид. 3-є, допов. — К. : Криниця, 2009. — 688с.

• ББК // Мистецтвознавство