В чарах кохання моє дівування,
Хочу я вільно, як пташка пржить!
Вільне кохання, вільне обрання, -
Серденьку воля, як хоче любить!
Шкода й розмови: святої любові
Силою в серце не можна вложить...
Поки шовкові чорнітимуть брови -
Дайте бо жить мені, дайте бо жить!
Той мені шепче... Той руки цілує,
Той тут навколішки смирно стає,
Той мені вірші любовні віршує,
Той аж поклони, мов Богові, б`є...
З них же один мені бачиться всюди,
До одного тільки серце лежить...
Поки горять мої полум`ям груди -
Дайти бо жить мені, дайте бо жить!
Нащо питати, якого кохати? -
Серденько зразу вгадало само.
Нащо шукати, которий багатий? -
Там, де багатство, там певне ярмо.
Ненька зітхає, а батенько лає,
Слава недобра про мене біжить...
Суд - пересуд.. Але все те минає.
Дайте бо жить мені, дайте бо жить!
Що тут і батько, і рідная мати?
Що тут всі родичі, що увесь мир?
Все мені байдуже! Годі й казати...
Байдуже глум і людський погові!
Серденько б`ється, і ниє, і рветься,
В грудях гарячих пала і дрижить...
Поки аж молодість красна минеться,
Дайте бо жить мені, дайте бо жить!
