Головочко ж моя бідна,
В мене ненечка нерідна...
Та й послала мене мати
Зеленеє жито жати
Ще й ячменю пов`язати.
А я жита не дожала
І ячменю не в`язала -
Через свого милого,
Через білі ручки його
Три неділі відлежала.
А мій милий - чорнобривий,
Він словами справедливий -
Убиває ногою,
Відливає водою:
"Говори, серце, зо мною!"
"Рада ж би я говорити,
Та й не можу промовити -
Окипіло серденько
Гарячою крівлею,
Не промовлю я з тобою!"
