Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..
Кохаюся з лихом, привіту не знаю,
І гірко, і марно свій вік коротаю,
У горі спізнав я, що тільки одна -
Далекеє небо - моя сторона...
І гірко на світі; як стане ще гірше -
Я очі на небо - мені веселіше.
І в думках забуду, що я сирота.
І думка далеко, високо літа!
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув - і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо б польнув
І в хмарах навіки од світу втонув!..
