"Добривечір, дівчино, куди йдеш? (Двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?" (Двічі)
"Чи то ж би я розуму не мала, (Двічі)
Чи вий деш ти на вулицю гуляти?" (Двічі)
"Добривечір, дівчино, чия ти? (Двічі)
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?" (Двічі)
"Не питайся, козаченьку, чия я, (Двічі)
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!" (Двічі)
"Дівчинонько-серденько, куди йдеш? (Двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш!" (Двічі)
"Отам моя хатонька, край води, (Двічі)
З високого дерева, з лободи. (Двічі)
Я ж до хати сінечки приплету (Двічі)
З високого дерева, з черету!" (Двічі)
"Тепер же я догадався, чия ти! (Двічі)
Тусти ж мене, серденько, до хати !" (Двічі)
"Шкода теє, голубе, затівать, (Двічі)
Бо ти будеш ніченьку ночувать!" (Двічі)
"Та я ж тебе, серденько, не зведу! (Двічі)
Пожартую трішечки та й піду!" (Двічі)
Жартувала дівчина до зорі, (Двічі)
Поки стало виднесенько надворі. (Двічі)
"Ой уставай, козаченьку, та тікай, (Двічі)
Та на мене славоньки не пускай!" (Двічі)
