Зажурились галичанки та й на тую зміну,
Що відходять наші хлопці та й на Україну:
Двічі
- Хто ж нас поцілує в уста малинові,
Карі оченята, в чорненькії брови?
- Не журіться, галичанки, тут же є військові,
Вони краще обнімають, як стрільці січові.
Двічі
Ті вас поцілують в уста малинові,
Карі оченята, в чорненькії брови.
- Ні, не будуть галичанок інші цілувати,
І не будуть нам військові на вушко шептати.
Двічі
Ні, не поцілують в уста малинові,
Карі оченята, в чорненькії брови.
А як ви вже з України вернетеся знову
І як перше знов прийдете з нами на розмову,
Двічі
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, в чорненькії брови.
