Їхав козак на війноньку,
Сказав:"Прощай, дівчинонько,
Прощай, дівчино, чорнобривая,
Їду в чужую сторононьку.
Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі, -
Легше в могилі спочину".
Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі накрили очі, -
Вже він в могилі спочинув.
Добрії люди насилу
Взяли хорошу дівчину.
Ген серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу.
Їхав стрілець на війноньку
Прощав свою дівчиноньку:
"Прощай миленька.
Чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.
Подай, дівчино, хустину,
Бо, як у бою загину,
Накриють очі
Темної ночі
Легше в могилі спочину".
Лихії люди насилу
Взяли нещасную милу,
А серед поля
Гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.
