Заболю, затужу, заридаю...в собі, закурличу,
А про очі людські засміюсь, надломивши печаль.
Двічі
Помолюсь крадькома на твоє праслов`янське обличчя,
І зоря покладе на мовчання моє печать.
Забіліли сніги, забіліли на цілому свті.
Опадає листок, як зів`яле чаїне крило.
Двічі
Там, де ми відбули, там, де наше відтьохкало літо, -
Забіліли сніги... забіліли сніги... замело.
Це приходить, мов сон. Це приходить до мене із марень:
Теплий шепіт і схлип... чи сльоза, чи роса од ріки?
Двічі
І на обрій вечірній ляга, мов на еллінський мармур,
Ледь означений профіль і тиха лілея руки.
Я для інших одцвів, я під серцем сховав свої квіти.
Я від ока чужого туманом осіннім укривсь.
Двічі
Але якось вночі підійди і торкни мої віти -
Я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь!..
Заболю, затужу, заридаю... в собі, закурличу.
А про очі людські засміюсь, надломивши печаль.
Двічі
Помолюсь крадькома на твоє праслов`янське обличчя,
І зоря покладе на мовчання моє печать.
