Останні троянди розкрились під сонцем осіннім,
А ми на прощання були так безжурно щасливі...
Згадай ці троянди - вони зацвіли ще у травні,
Вино ми ділили і спогади давні й недавні.
Ти можеш забути! Для тебе це, може, й не диво...
Ти, може, й раніше раді(ла) в у(в) любові правдиво,
І серце і тіло безмежні були у коханні,
А в мене ці хвилі ні з чим у житті незрівнянні.
Приспів:
Незгасна троянда - а більше нікого навколо,
Ти можеш забути, а я не забуду ніколи
Один поцілунок, нежданно - уперше й востаннє...
Чи пізно чи рано (Двічі)
Його називати коханням?..
В останню хвилину злились, мов навіки, вустами,
І той поцілунок незгасно цвіте поміж нами,
Неначе троянда, пелюстки нові розкриває,
Той вир - такий ніжний, (Двічі)
А вирватись - духу немає.
Осінні троянди цвітуть із далекого літа,
А я тебе хочу ще краще і довше любити:
Останні троянди не згаснуть до першого снігу,
А серце в Любові розтопить і вічності кригу.
Приспів.
