Ой вийду я на долину,
Подивлюся на калину,
Двічі
Долина широкаа, калина висока,
Аж додолу гілля гнеться.
А під тією калиною
Та стояв козак з дівчиною:
Двічі
Дівчинонько плаче, дрібними ридає,
Свою долю проклинає.
Ой коли б же я була знала,
Та не йшла заміж, та гуляла,
Двічі
У рідного батька, у рідної неньки
Як маківка процвітала.
А тепер мені треба знати:
Та пізно лягти, рано встати.
Двічі
Ой було в мене личко ще й чорнії брови,
Досталися гіркій долі.
Ой як піду я у садочок
Та зірву із рожі цвіточок:
Двічі
"Ой цвіте мій ясний, мій цвіте прекрасний,
Який мій талан безщасний".
