Ой у полі дві тополі,
Одна одну перехитує;
А в козака дві дівчини,
Одна одну перепитує:
"Подруженько, любесенька,
Чи бачила мого милого?"
"Ой бачила, ще й видала,
Ще й трошечки з ним постояла.
Тяжко зітхав, тебе питав,
Чого вчора не виходила?"
Варіант:
"Ой на тобі, товаришко,
На рукави полотенечка,
Не стій, не стій з моїм милим,
Не печали мого сердечка!"
"Ой не хочу, товаришко,
На рукави полотна брати,
І не хочу, товаришко,
Сокупного жениха мати".
"Бодай тобі, товаришко,
Та й виїли комарі очі!
Не стій, не стій з моїм милим
Да з вечора до опівночі".
Ой у полі дві тополі,
Їдна другу та й вихитує.
У козака дві коханки,
Їдна другу та й випитує.
"Товаришко, голубонько,
Чи була ж ти на гуляннячку?
Чи бачила, чи відала
Моє любе закоханнячко?"
"Ой бачила, ой відала,
Ще з ним трошки да й посиділа,
Там то питав, тяжко зітхав, -
Чим друга не виходила?"
