Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Двічі
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
Двічі
В тій хатині - дівчинонька,
Дівчинонька - голубонька.
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Двічі
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівка мила.
Повій, вітре, тишком -нишком
Над рум`яним личком,
Двічі
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, - подивися.
Чи спить мила, чи збудилась,
Спитай її, з ким любилась,
Двічі
З ким любилась і кохалась
І любити присягалась.
Як забється їй серденько,
Як затихне вона тяженько,
Двічі
Як заплачуть карі очі, -
Вертай, вітре, опівночі!
А якщо мене забула
І другого пригорнула,
Двічі
То розвійся край долини,
Не вертайся з України!..
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє,
Двічі
Вітер віє, завиває,
З України не вертає.
