Скажи мені правду, мій добрий козаче.
Що діяти серцю, колизаболить?
Двічі
Як серце застогне і гірко заплаче,
Як дуже без щастя воно защемить?
Як горе, мов терен, всю душу поколе,
Коли одцуралось тебе уже все,
Двічі
І ти, як сухеє перекотиполе,
Не знаєш, куди тебе вітер несе?
"Є, ні - кажеш мовчки, - скосивши билину,
Хоч рано і вечір водою полий, -
Двічі
Не зазеленіє: кохай сиротину,
А матері й батька не бачити їй!"
Отак і у світі: хто рано почує,
Як серце застогне, як серце зітхне,
Двічі
Той рано й заплаче, а доля шуткує:
Поманить, поманить та й геть полине.
А можна ж утерпіть, як яснеє сонце
Блисне і засяє для миру всього,
Двічі
І гляне до тебе в убоге віконце?
Осліпнеш, а дивишся все на нього!
