Стоїть дівча над бистрою водою
І так жалібно стиха гомонить:
Двічі
"Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не хочу на цім світі жить.
Скажи, нащо тебе я полюбила.
Скажи, нащо довірилась тобі?
Двічі
Коли б не ти, сумною б не ходила,
І день, і ніч не плакала б в журбі.
Без тебе я, як цвіт, безсоння в`яну,
Без тебе ох як тяжко в світі жить.
Двічі
О де, скажи, я чарів тих дістану.
Щоб позабуть тебе і розлюбить?
Коли б ти знав мою журбу та скуку,
Коли б ти знав, що я пережила.
Двічі
Не раз, не два, піднявши вгору руки,
Тебе, і світ, і долю я кляла".
Стоїть дівча і пісеньку співає,
А буйний вітер віє, повіва.
Двічі
"Нема, нема, не вернеться ніколи,
Той найдорожчий, що мене кохав".
