Я бачив, як вітер берізку зломив:
Коріння порушив, гілля потрощив...
А листя не в`яло і свже було,
Аж поки за гору вже сонце зійшло.
Я бачив, як серну підстрелив стрілець,
Звалилася, бідна, - прийшов їй кінець;
Боротися з смертю було їй не в міч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч.
Я бачив - метелик поранений млів;
Крильце перебите на сонечку грів, -
Ще трошки пожити на думці було,
І, може, пожив би, та сонце зайшло.
На світі у кожного сонце своє...
Любенько живеться, як сонечко є,
А згасне те сонце - і жити шкода,
На світі без сонця усе пропада,
Зі мною розсталась дружина моя -
Зостався на світі без сонечка я,
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу...
