Я в середу родилася,
Кажуть люди - горе.
Двічі
Не піду я за старого,
Бо борода коле.
А піду я за такого,
Що сіються вуса.
Двічі
Він до мене кивне - моргне,
А я засміюся.
Мела хату, мела сіни
Та й засміялася.
Двічі
Вийшла мати воду брати,
Та й догадалася.
- Знаю, доню, знаю, доню,
Чого ти смієшся.
Двічі
Полюбила козаченька
Та й не признаєшся!
- Тобі, мати, не питати -
Мені не казати.
Двічі
Як набрала повні відра,
То іди до хати.
- Люби, доню, люби, доню,
Та й остергайся,
Двічі
Щоб той козак молоденький
Та й не насміявся.
