Я часто матір згадую свою:
Спокійна й тиха - як між гір долина,
Прощалися ми з нею у маю,
Тоді, як сльози, падав цвіт з калини.
В очах її завжди тривога й сум,
За себе і за всіх - немов провина,
А в голові замрій, думок і дум
Про все - усе і звісно, що про сина.
Приспів:
Мати білий світ мені дала,
Як у ньому жити - мене вчила,
І щоб гідно я свій шлях долав,
День і ніч у Господа просила.
Тепло долівки й росяну траву,
Твоїх очей і рук ласкавий дотик
Я не забуду, поки і живу...
Та в пору тк нема уже звороту.
Вона єдина нам прощає все,
Бо вона всім серцем розуміє,
Якщо кудись нас доля занесе -
Лиш мати знає, звідки вітер віє...
Не знаю, мамао, чи багато встиг
І як твої беріг я заповіти...
Я завжди пошепки прошу:"Прости!.."
Коли до ніг твоїх приношу квіти...
Приспів.
