Українська духовно-музична спадщина вплинула на різні верстви української суспільності. Найдемократичнішим жанром духовної музики була і залишається релігійна пісня, у тім числі ії нововасиліянська гілка. Метою статті є дослідження ролі
нововасиліянської піснетворчості в музичному вихованні кінця ХІХ - початку хх ст. та виявлення її дидактичного потенціалу для наступних поколінь. Вивчається практика використання нововасиліянських пісень у шкільних посібниках та сценічних картинах, а також
досліджуються їхні виховні ідеї.
