У статті розглядаються богородичні мотиви в поезії В. Герасимюка; з’ясовується роль архетипу Божої Матері в авторській моделі відродження людини і нації; простежується його вплив на поглиблення міфопоетичного звучання поезії. Особлива увага відводиться аналізу поеми "Єзавель", де постають різні іпостасі образу Жінки.
