Статтю присвячено дослідженню основних методологічних підходів до вивчення літературно-критичної та художньої спадщини Івана Франка, а також аналізу особливостей його творчого методу. Робиться спроба довести, що головною рисою творчої манери письменника є тяжіння до художнього синтезу. Окреслюються можливі шляхи розвитку майбутнього франкознавства.
