Остаточно вирішую: тільки до Львова. Транзитний автобус на хвилину-другу зупиняється в обласному центрі опівночі, отже, є шанс домовитися з водієм про приставне місце. Турботлива дядина, проводжаючи, на ганочку ще раз перевіряє мої почуття: "Не
страшно?" - "Чого?" Сторожкий погляд кудись У пітьму: "Кажуть, бандєровці там ..." П'ятдесяті лишень добігали фінішу.
