Західні Балкани, як і Балкани загалом, з огляду на особливість свого геополітичного розташування, завжди були і надалі залишаються на перетині інтересів провідних держав світу. Навіть через п'ятнадцять років після початку Балканської кризи та десять
років з часу укладення Дейтонських мирних домовленостей цей регіон залишається "пороховим погребом" Європи, тим самим породжуючи негативне враження кризогенерувального регіону. Тому не дивно, що Ранко Петкович назвав стан постійного конфлікту між
балканськими державами через територію і безперервну автономізацію Балкан "балканізацією" [10].
