Дружин вони, ніби змовившись, викрали зі Львова: Іван Драч - Марію, Іван Дзюба - Марту, а Микола Вінграновський - Лесю. Найпізніше, хоч і любив завжди бути перший. А тут останній. Та поет не журився: він був певен, що, завоювавши Київ, підкорить і
гоноровите західне місто, і весь світ, адже шлях до слави вже розпочався.
