У монографії досліджується світоглід Леонарда Ейлера, визначного математика XVIIIст. засновника ряду природних дисциплін, члена Російської Академії наук, прогресивного мислителя, який у своїй натурфілософії займав матеріалістичні позіції, активно боровся проти ідеалістичної системи Лейбніца-Вольфа і їх однодумців. У працях з математичного природознавства він виходив виключно з природних причин.
