Висловлюється припущення про наявність принаймні двох позицій у творчому пошуку культурної ідентичності діячів пізнього модерну, умовно "проект Хвильового" та "проект Куліша". Перший -"євразійський" - значною мірою міфологізований потяг до абстрактної Європи й лівокомуністичне зречення найближчого культурного оточення набридлого колонізатора - метрополії Москви - може бути визначений як окцидентальний. Образ російської літератури в ньому будується за моделями російської соціологічної критики. Другий, значно поміркованіший, умовно визначений як східнослов'янський. Він орієнтований на коло історичного діалогу з найближчими культурами, передусім російською, справді євразійською, на відміну від межового типу української культури. Пропонується розглядати рецепцію російського культурного тексту українською культурою як частину власного культурного досвіду. Це погляд "Іншого" на сусіда. Цей погляд унікальний, він не присутній у базовій культурі метрополії. І тим він цікавий.
