У статті розкривається образ Валерія Шевчука у прозових творах Володимира Даниленка "Сливова кісточка", "Дзеньки-бреньки", "Усипальня для тарганів", "Кохання в стилі бароко". Він постає в кількох символічних проекціях: самітника-книжника; українського письменника, дослідника й послідовника Г. Сковороди; героя-провидця, здатного розпізнати людину з першого погляду, шанувальника жінок, а також визнаного класика й улюбленця житомирян. Популяризує В. Даниленко й Шевчукових героїв, які стають упізнаваними й не потребують особливих коментарів. А гумор і пародія, до яких удається автор, тільки глибше розкривають цей нетиповий, своєрідний образ і роблять його більш схожим на оригінал.
