Це роздуми про західноукраїнську поетичну сецесію перших десятиліть двадцятого століття, а конкретніше - про шлях сецесійного дискурсу в літпроцесі протяжністю від "Молодої музи" до творчої практики Богдана-Ігоря Антонича (включаючи, звичайно, і її).Автор досліджує семантику кольорів і музики в доантоничівський період, зіставляючи її з відповідною асоціативною навантаженістю образів поета, який "жив колись на вишнях".
