У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторичного Закарпаття. Археологічні та писемні джерела засвідчують, що, починаючи із середини VI ст., у краї домінувало слов'янське, а з VIII-IX ст. -східнослов'янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців не змінило етнічної ситуації в краї. Лише з XI ст. угорці почали включати терени етноісторичного Закарпаття до складу Угорщини. Цей процес супроводжувався поселенням там німецьких колоністів, а з XIV ст. - поселенців на "волоському праві". У 1526 році після поразки угорських військ під Могачем до краю переселилася значна частина угорців. Дані переписів-ревізій XVIII ст. і переписів населення XIX-XX ст. розкривають перебіг етнодемографічних процесів в окресленому регіоні та процеси асиміляції українців-русинів угорцями й словаками. У результаті асиміляційних процесів українська етнічна територія на південних відрогах Карпат у 20-30-х роках XX ст. скоротилася до 22,3 тис. км.
