Виходячи з тези про принципову амбівалентність роману "Мефісто" К. Мaннa, автор статті досліджує зазначений текст як роман кар'єри, збагачений елементами роману епохи, та як травестію ґьотеанського міфу, показуючи специфічні модуси взаємодії обох семантичних рівнів. По-особливому трансформуючи жанрові канони й виводячи гротескно-знижений образ перетвореного на Мефістофеля митця, письменник робить один із перших кроків на шляху самокритики фаустіанської культури Модерну.
