Коли він пішов, багатьом здалося, що закотилося Сонце. Сергій Параджанов був світилом, який ще й відкривав світила інші. Лариса Кадочнікова - одна з яскравих зірок його всесвіту. Розмова з народною артисткою України, народною артисткою Росії, лауреатом Національної премії імені Т. Г. Шевченка, героїнею «Тіней забутих предків» і доброю знайомою «Віча» протікала з лейтмотивом «Двадцять років без Параджанова». А зачином став спогад Лариси Валентинівни про тяжіння України, хоч би як патетично це звучало. Неймовірне тяжіння звідусіль перманентно повертало Майстра сюди, де колись визрів успіх його «Тіней», де ще блукала тінь Довженка - обожнюваного Параджановим учителя.
