Стаття присвячена проблемі взаємовідношень між вторинними семантичними, структурно-семіотичними та комунікативно-функціональними характеристиками темпоральних дейктиків. Наводяться аргументи на користь того, що об'єднаний семіотичний та комунікативно-епістемічний підхід дозволяє глибше витлумачити семантичні властивості дієслівного часу, а також простежити функціональні зв'язки між ним та іншими семіотично близькими одиницями.
