Уперше педагогіку розглянуто як сферу миследіяльності, що виходить як за звужені рамки науки, так і за обмежений формат узвичаєних виховних практик, стосується всього універсуму людської життєактивності у часопросторі конкретного суспільства. Проаналізовано проблемне поле сучасної педагогіки і воднораз осмислено її як суспільну проблему, що гальмує розвиток наявної освітньої моделі середньої і вищої школи. Обґрунтовано виняткове значення педагогічної миследіяльності як особливого, технічно досконалого, мистецтва, суть якого полягає в умілому застосуванні наукового знання в конкретних проблемних ситуаціях впливу педагога на вихованця. Розкрито функції педагогіки, її основні складники як сфери миследіяльності, проаналізовано типи педагогічного ставлення до світу, а також запропоновано авторські визначення предмета і методу новітньої педагогіки.
