У статті розглядаються методологічні підходи до створення історії української літератури, які викристалізувалися у другій половині XIX ст. Автор аналізує історіографічні концепції української літератури М. Петрова, М. Дашкевича, О. Огоновського. Ідеться про вплив контраверсійного "Нарису історії українсько-руської літератури до 1890 року" І. Франка на дальший розвиток історіографії української літератури ("Начерк історії української літератури" Б. Лепкого, "Історія українського письменства С. Єфремова).
