Оскільки ще 1919 року КПРС відкрито проголосила своєю метою щ сприяння відмиранню «релігійних забобонів», а потім протягом семи десятиліть радянський люд прослуховував курс наукового атеїзму, після розпаду «мегаімперії» багато людей почали просто ігнорувати або навіть не розрізняти власних релігійних потреб, вважаючи релігію або історичним пережитком, або засобом соціального маніпулювання («опіумом для народу»), а себе, відповідно, - його потенційними жертвами.
