Посилення міжнародного співробітництва, передусім у господарсько-економічній галузі, урізноманітнило форми контактування між державами з метою захисту і представництва власних інтересів та інтересів своїх суб'єктів. Однією з дієвих й утилітарних формтакої взаємодії є лобіювання на користь іноземних інтересів (далі - іноземне лобіювання). Лобісти, котрі представляють іноземні інтереси, підкреслює американський учений П. Файндлі, вирішують багато завдань, які з протокольних або інших міркувань бояться брати на себе дипломати. Більше того, на сьогодні багато експертів навіть виокремлюють два світові центри іноземного лобіювання - це Вашингтон і Брюссель. Проте серед наукової громадськості питання про допустимість осіб чи представників іншої держави як суб'єктів лобіювання не є однозначним.
