Глобалізаційні процеси сучасності, як ніколи, актуалізують проблему взаємин культурного та цивілізаційного чинників суспільного розвитку. З одного боку, глобалізація, виявлювана як перетворення локальних суспільних процесів – соціально-економічних, політичних, культурних тощо – на процеси світові, постає загрозою збереженню традиційних і самобутніх форм культури, «вимиває ґрунт» для культурної, а отже, й національної самоідентифікації особистості. У граничному вираженні глобалізаційні загрози описуються в координатах протистояння цивілізації й культури як наступ першої на другу.
