У статті розглядається інституційна концепція вивчення та стримування криміналізації суспільства, в основі якої лежить аналіз соціуму як системи соціальних інститутів, з якими люди себе ототожнюють і в рамках яких здійснюють різні види соціально значущої діяльності (соціальних практик). Обґрунтовується виникнення і розвиток інституційної кримінології, предметом якої є кримінальні практики, які сформуються в соціальні інститути, а також інституційна профілактика злочинів.
