У статті проаналізовано природо- і людиноцентризм у контексті екоосвіти сталого розвитку. Зазначено, що глобальна ситуація, в якій нині перебуває людство, - це криза споживацького ставлення людини не лише до природних, соціальних, але й моральних ресурсів. Визначено, що перспектива розвитку і безпеки полягає в тому, що людина не може бути виключена з екосистеми, а екосистема не може бути позбавлена присутності в ній людини. Тільки коеволюція природи, суспільства і культури гарантує розвиток і виживання народу, людства, цивілізації. Наголошено, що освіта має бути початковим і основним елементом трансформації суспільства для сталого розвитку.
