У статті зроблено спробу розкрити ідейний задум В. Стуса у процесі формування корпусу "Палімпсестів". Для аналізу взято київський варіант збірки як такий, що укладався у спокійнішій обстановці, а відтак виваженіший. Визначається природа екзистенційних трансформацій, об'єктивованих у книжці В. Стуса. Умотивовується спадкоємність експресіоністичної поетики "Палімпсестів" щодо текстів та інтенцій Святого Письма.
