У статті розглядається суїцидальний аспект романтичного дискурсу новелістики М. Хвильового. З'ясовано імпліцитну важливість самогубства для творів письменника, а також проаналізовано мотиви матеревбивства та романтичного бунту як суїцидогенних факторів поетики автора. Пояснюється значущість літературного типу "зайвої людини" у прозі М. Хвильового в контексті кастраційного комплексу його романтичного психотипу.
