У статті розглянуто особливості функціонування в сонетних збірках Емми Андієвської останнього десятиріччя ("Півкулі і конуси" (2006), "Рожеві казани" (2007)) образів геометричних фігур в ідейно-естетичному, структурно-поетикальному аспектах, що дозволило провести типологічні паралелі між світоглядними засадами творчості поетеси та філософськими поглядами Платона й піфагорійців, порівняти творчу манеру поезії та малярства української мисткині з художніми засадами кубістичного мистецтва.
